Город бар винницкой области достопримечательности

Обновлено: 15.01.2025

Город относится к историко-этнографическому региону Подолье.

Город бар винницкой области достопримечательности

В 1565 году в Баре было 17 принадлежавших евреям домов (из 107), 23 в 1570-71.

Община разрослась во второй половине 16 в. и первой половине 17 в., и евреи из Бара ездили торговать даже в такие отдаленные места, как Молдавия.

В 1648, перед Хмельничиной, община Бара состояла из 600 семей, по словам современника, «людей состоятельных и видных». Как уже описывалось выше у "Брокгауза", в 1648 в Баре более 2000 евреев было убито казаками под предводительством атамана М. Кривоноса. В 1651 казаки и татары снова сожгли и уничтожили Бар, устроив еврейский и польский погромы. После всех этих погромов в 1661 году в Баре насчитывалось только 20 еврейских домов.

В 1897 г. в местечке проживало 5773 еврея (58% всего населения), в 1910 г. — 10 450 (46%).

С установлением советской власти прекратилась религиозная, а затем и национальная жизнь евреев Бара.

История городов и сел УССР 1972 год

Перша письмова згадка про Бар (під назвою Ров) датується 1425 роком. Лежав він на правому березі річки Рову, там, де тепер Барські Чемериси. На території міста розкопано курган доби бронзи, в урочищі Рові знайдено залишки давньоруського поселення X-XI століть.

В 30-х роках XV ст. Західне Поділля до річки Мурафи, у т. ч. Ров, загарбала шляхетська Польща. Місто увійшло до складу Подільського воєводства. Польські королі щедро роздавали українські землі шляхті й магнатам. У 1443 році Ров став власністю шляхтича Стогнєва Рея. Місто лежало на Кучманському шляху й багато років зазнавало спустошливих нападів турків і татар, які руйнували населені пункти, знищували та забирали в полон населення. 1452 року татари захопили Ров і зруйнували його. Частина населення втекла до Зінькова, на річці Ушиці, частину було знищено або забрано в рабство.

Трудящі не раз піднімалися на визвольну боротьбу проти соціального й національного гноблення. Населення Бара брало участь у повстанні 1594-1596 pp. В жовтні 1594 року у місто вступили запорізькі козаки. В середині листопада сюди прибув загін С. Наливайка. В Барі козацькі загони стояли до початку 1595 року. Звідси вони рушили на Волинь.

1648 року козацький загін Максима Кривоноса підійшов до Бара. Після кількаденної підготовки повстанці, застосовуючи гуляй-городи й димову завісу, почали штурм міста. На допомогу їм прийшло міське населення. Здобувши фортецю, загін захопив великі військові трофеї: гармати, порох, ядра тощо. Проте 18 березня

1649 року Бар знову опинився в руках польського загону. Прибуття козаків Кальницького полку змусило шляхту відступити. Однак відповідно до Зборівського договору Бар відійшов до Польщі. В лютому-березні 1651 року польські війська, які концентрувалися в районі Бара, підійшли до Вінниці. Але поблизу міста вони зазнали поразки. Переслідуючи ворога, уманський полковник Й. Глух взяв Бар. Незабаром польська шляхта знову захопила його. В 1652 році селянсько-козацьке військо після перемоги під Батогом зайняло Бар.

Населення Бара брало участь у народному повстанні під проводом С. Палія. 14 листопада 1702 року повстанці визволили місто від польсько-шляхетських військ. Але вже на початку 1703 року польські війська захопили Бар і вчинили жорстоку розправу над учасниками повстання.

Після скасування кріпацтва царський уряд, задовольняючи інтереси буржуазії, здійснив 1870 року реформу міського самоврядування. Однак проведення буржуазної реформи затягувалося на догоду дворянству. В Барі міське положення запровадили тільки 1892 року. До обраних міської думи й управи ввійшли багатії міста.

Бар перетворювався в промислове місто. Проте цей процес відбувався дуже повільно. В 1865 році був збудований спиртовий завод. З 1880 року почав працювати пароводяний млин. Дальшому піднесенню економіки міста сприяло будівництво залізниці Жмеринка-Могилів. У 1900 році збудовано цукровий завод, який став найбільшим підприємством міста. З 658 робітників міста 400 працювали на цукровому заводі. Напередодні першої світової війни в місті діяли також 4 цегельні підприємства, які мали по кілька робітників. Одночасно місто зберігало ремісничий характер. У 129 ремісничих закладах працювало 440 кравців, шевців та ін. Товари народних майстрів у великій кількості продавалися на ярмарках. Щороку в місті відбувалося 26 ярмарків.

Розвиток промисловості вплинув на соціальний склад населення. Частина жителів лишала сільське господарство й переходила працювати ца заводи та фабрики. Однак ще багато міщан орендувало міські землі, і це було їх головним джерелом існування. Робітники працювали по 12-14 годин за мізерну заробітну плату. Особливо важко жилося сезонним робітникам. Селяни навколишніх сіл восени і взимку працювали й жили тут же, на заводі, у брудних і сирих бараках. Весною і влітку вони разом із своїми односельцями працювали за наймом на бурякових плантаціях, де заробітна плата в день становила 15-20 копійок.

Революційна боротьба пролетаріату промислових центрів Росії чим далі більше впливала на свідомість робітників Бара, переконувала їх у необхідності спільного виступу на захист своїх прав. У травні 1905 року трудівники цукрового заводу взяли участь у загальному страйку сільськогосподарських робітників. Страйкарі вимагали підвищити заробітну плату, не допускали до роботи найманих робітників з інших районів.

1925 року відкрито ще дві школи, механічний технікум.

Невпинно зростали матеріальний рівень і добробут трудящих. Міська рада систематично дбала про впорядкування будинків, де жили робітники, про замощування вулиць. Забудова міста здійснювалася планово. З завершенням спорудження електростанції 1936 року місто було електрифіковано. Наступного року до будинків центральних вулиць підведено водогін. Поліпшилося медичне обслуговування. В місті збудували районну лікарню, відкрили інфекційне відділення, пологовий будинок, дитячу консультацію, при кожному підприємстві працював медпункт.

Людно було в районній і заводській бібліотеках, трьох заводських клубах, кінотеатрі. На клубних сценах машинобудівного заводу та інших підприємств виступали учасники художньої самодіяльності, професіональні театри Вінниці, Одеси та інших міст. Значно пожвавилася спортивно-масова робота. Збудували міський стадіон, силами трудящих заклали парк.

25 березня 1944 року бійці 203-го стрілецького полку 70-ї дивізії визволили Бар від німецьких загарбників. У боях за місто загинуло 453 воїни Червоної Армії, їх поховано в центрі міського парку в братській могилі. Окупанти завдали великих збитків народному господарству міста. Вони вивезли із спиртового та інших заводів цінне устаткування, пограбували всі культурно-освітні заклади. Під час відступу гітлерівці зруйнували машинобудівний завод, спалили районний клуб, сотні житлових будинків.

Було зроблено перші кроки щодо відбудови медичних і культосвітніх закладів. Вже в 1944 році відновила роботу поліклініка. Медичні заклади міста одержали сучасну апаратуру, яку надіслали трудящі Російської Федерації. Робітники цукрового і машинобудівного заводів відремонтували свої клуби. Запрацювали школи.

Міська Рада депутатів трудящих розробила ряд заходів для поліпшення благоустрою міста. До 1952 року було завершено реконструкцію стадіону, обладнано міський парк, закладено нові сквери, піднято з руїн десятки житлових будинків, міські школи, відкрито курси медсестер.

В місті багато зроблено для виховання підростаючого покоління в комуністичному дусі, для підготовки кваліфікованих кадрів народному господарству. Нині у Барі працює 4 загальноосвітні середні школи, заочна середня школа, школа- інтернат, музична школа, міське і сільське професійно-технічні училища, автошляховий технікум. У 1963 році при машинобудівному заводі відкрито вечірній технікум. У 1967 році 275 робітників заводу навчалося без відриву від виробництва у вузах, технікумах та загальноосвітніх школах. 14 вихованців шкіл Бара стали кандидатами наук.

В життя громадян Бара міцно входять нові традиції, звичаї. Загальнонародними стали свята «Серпа і Молота», День тваринника. В ці дні представники усіх колгоспів приїздять до райцентру, де їх урочисто зустрічають робітники й службовці. На стадіоні відбуваються мітинги, виступи художньої самодіяльності, спортивні змагання. На заводах і фабриках вже стало традицією урочисто проводжати ветеранів праці на пенсію, посвячувати молодь у робітничий клас.

Географические координаты

Ссылки

Районы Винницкой области Города Винницкой области Посёлки городского типа Винницкой области

Wikimedia Foundation . 2010 .

Полезное

Смотреть что такое "Бар (Винницкая область)" в других словарях:

Винницкая область — Вінницька область Герб … Википедия

Бар (посёлок, Винницкая область) — У этого термина существуют и другие значения, см. Бар. Посёлок Бар укр. Бар Страна … Википедия

Йосиповцы (Винницкая область) — Село Йосиповцы укр. Йосипівці Страна УкраинаУкраина … Википедия

Верешки (Винницкая область) — У этого термина существуют и другие значения, см. Верешки. Село Верешки укр. Верешки Страна … Википедия

Диброва (Винницкая область) — У этого термина существуют и другие значения, см. Диброва. Посёлок Диброва укр. Діброва Страна … Википедия

Луговое (Винницкая область) — У этого термина существуют и другие значения, см. Луговое. Посёлок Луговое укр. Лугове Страна … Википедия

Географические координаты

Ссылки

Районы Винницкой области Города Винницкой области Посёлки городского типа Винницкой области

Wikimedia Foundation . 2010 .

Полезное

Смотреть что такое "Бар (Винницкая область)" в других словарях:

Винницкая область — Вінницька область Герб … Википедия

Йосиповцы (Винницкая область) — Село Йосиповцы укр. Йосипівці Страна УкраинаУкраина … Википедия

Город бар винницкой области достопримечательности

Нет аккаунта? Зарегистрироваться

Авторизуясь в LiveJournal с помощью стороннего сервиса вы принимаете условия Пользовательского соглашения LiveJournal

Нет аккаунта? Зарегистрироваться

Города и веси России

Фото - январь 2013.

Исторический центр в Баре находится на юго-западной окраине, советские административные здания.

Шевченко.

Советские пятиэтажки. Их в городе довольно мало, преобладает частный сектор.

Начинаем осмотр достопримечательностей. Успенский собор середины XVIII века.

Рядом - костёл св. Анны (1811 год).

Домик в районе костёла. Цел ли?

Монастырь кармелитов, основанный в 1531 году.

Костёл XVIII века.

Колокольня 1908 года (тогда монастырь был православным).

Мемориал на фоне церкви и костёла.

Теперь смотрим городскую застройку. Есть несколько хороших старых зданий.

Памятник М. Грушевскому.

Училище (1900-е).

Тоже, похоже, что-то учебное тех же лет.

Ещё одна церковь.

Новостройки.

Большая Советская Энциклопедия 1969 — 1978 гг.

Бар, город, центр Барского района Винницкой области УССР, на р. Ров ( бассейн Юж. Буга), в 6 км от ж.-д. станции Бар. 14 тыс. жит. (1968). Машиностроительные, сахарные заводы; спирто-дрожжевой, консервный комбинаты; швейная и мебельная фабрики. Современное название Б. получил в 16 в.

Бар (Винницкая область)

Город построен польской королевой Боной Сфорца, родившейся в городе Бари в Италии в XVI веке.

Костел св. Анны, 1811

Одно время городом владел украинский шляхетный род Григоровичей-Барских. Фамилия Барский встречается у русских, украинцев, поляков и евреев и происходит от названия города Бар.

Бар (Винницкая область)

Город построен польской королевой Боной Сфорца, родившейся в городе Бари в Италии в XVI веке.

Костел св. Анны, 1811

Город бар винницкой области достопримечательности

Первое упоминание о городе Бар относится к 1401 г. Тогда этот поселок назывался Ров, по имени реки, на которой он расположился. В XIV в. Ров становится территорией Литвы, с 1449 попадает под власть Польши. В 1452 г. город был захвачен татарами.

Через 50 лет отремонтированный замок был передан в управление воеводе Станиславу Одровонжу, и вскоре его выкупила жена короля Сигизмунда I, Бона Сфорца. Новое владение Бона назвала Баром. Нет, он не представлял из себя один большой кабак - это название новая хозяйка выбрала в честь своей итальянской родины, Бари. Чем этот самый Бар-Ров напомнил королеве Италию - можно только догадываться. Инициалы Боны Сфорцы до сих пор красуются на гербе современного Бара.

Бар становится важным культурным и торговым центром, а Барский замок - одной из самых мощных польских крепостей. Очень скоро город получает Магдебургское право.

В 1648 г. замок захвачен Максимом Кривоносом, и на какое-то время Бар становится резиденцией Богдана Хмельницкого. Но по Андрусовскому мирному договору Правобережье, а вместе с ним и Бар, снова переходит под власть Польши. Здесь размещает свою резиденцию коронный гетман Станислав Конецпольский, а Барский замок еще серьезней укрепляет французский военный инженер Гийом Левассер де Боплан.

В 1672 г. укрепления не помогли - Бар был захвачен турками. Но в 1699 г. по Карловицкому договору Османская империя оставляет Подолье, и город снова становится польским.

В 1768 г. здесь состоялась так называемая Барская конфедерация. На ее разгон были направлены войска польского короля Стефана Понятовского и присланные Екатериной русские войска генералов Апраксина и Кречетникова. В июне этого же года русская армия взяла Бар, замок был полностью разрушен и с тех пор не восстанавливался, а город постепенно стал приходить в упадок.

Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона 1890 — 1907 гг.

Еврейские корни

_________________
Дросвит - Бар, Ушицкий уезд (Н. Ушица, Виньковцы), Бессарабия (Бельцы), везде;
Белопольский - Сквирский уезд (Андрушки, Паволочь, Попельня); Винница
Мильштейн, Драк, Пельц - Винница
Файнгольд - Винница, Литин
Штрикман - Каменец-Подольский

Связанные фамилии: Айзеншарф, Беккер, Боровский, Генчикмахер, Жутовский, Жорницер, Пальти, Слепак, Спектор, Усач, Фрейлих, Хаимзон, Шмулёв, Шоймер

Барская городская женская гимназия
ЦГА ОХД до 1917г. Фонд 459 Опись 14 Дело 91
Списки окончивших, выбывших и сдавших испытания на аттестат зрелости и отдельные предметы по женским гимназиям Киевского учебного округа

Список лиц, окончивших в 1913 году полный курс VII-ми классов Барской городской женской гимназии

1. Вайнберг Рухля
2. Гейльман Голда
3. Левит Хана
4. Натанзон Шейндля
5. Розенблит Брана-Двойра
6. Серебрийская Хая-Рухля
7. Фельберг Эстер-Хая
8. Шихман Рухля

Дросвит - Бар, Ушицкий уезд (Н. Ушица, Виньковцы), Бессарабия (Бельцы), везде;

Белопольский - Сквирский уезд (Андрушки, Паволочь, Попельня); Винница

Мильштейн, Драк, Пельц - Винница

Файнгольд - Винница, Литин

Штрикман - Каменец-Подольский

а где в баре находится еврейское кладбище и какова его судьба? Кладбище в Баре разрушено немцами при строительстве газопровода где-то в 70-ых годах. Оно построили домики для своих строителей на его месте. У домика, который построили на месте могилы Раби Менделя была табличка. Руппо, Дрейзеншток, Гаухман (Камень, Лепельского района). Пуховицкий, Ефес, Рендар (Староселье, Шкловского района). Эйдельштейн (Мозырь). Эпштейн (Рига). Папков (Витебская область)

Евреи в Баре

Шестнадцатый - девятнадцатый век
Еврейская община Бара была одной из старейших в Украине. Первое упоминание о евреях в Баре относится к 1542, в 16 веке в Баре была Еврейская улица.
По договору, заключенному в 1556 году с горожанами Бара, евреям разрешалось иметь в собственности здания и иметь те же права и обязанности, что и другие жители; им было разрешено посещать другие города в районе для деловых целей, но было запрещено предоставлять жилье для еврейских посетителей города. Официальный договор был ратифицирован в том же году польским королём Сигизмундом II. В 1565 году в Баре было 17 принадлежавших евреям домов (из 107), 23 в 1570-71.
Община разрослась во второй половине 16 в. и первой половине 17 в., и евреи из Бара ездили торговать даже в такие отдаленные места, как Молдавия.
В 1648, перед Хмельничиной, община Бара состояла из 600 семей, по словам современника, «людей состоятельных и видных». В 1648 в Баре более 2000 евреев было убито казаками под предводительством атамана М. Кривоноса. В 1651 казаки и татары сожгли и уничтожили Бар, устроив еврейский и польский погромы. В 1661 в Баре насчитывалось 20 еврейских домов.
В 1717 году было дано разрешение епископа на возведение синагоги в Баре. В 18 в. раввином в Баре был Аврум бен Борух из Замостья. В Баре жили ученик И. Баал-Шем-Това раби Менахем-Мендл (?—1765) и ученик Дойв-Бера из Межирича раби Зелиг. После 1793 года, под властью России, община также развивалась.
В 1856—60 в Баре действовали 6 синагог, 3 еврейских училища. С 1881 раввином в Баре был Шолем Мутерперил.
В конце 19 века основное занятия евреев — ремесла, табаководство. Три медоваренных завода принадлежали Лейзеру Айзенбергу, Левитову, Вайнбергу.

Еврейское население Бара в 1847—1939 гг.
Год Еврейское
население, чел.
1847 4442
1856 2894
1860 4029
1897 5773
1910 10450
1923 5054
1926 5720
1939 3869

В начале двадцатого века
В 1910 в Баре было 12 синагог, еврейское кладбище. В 1913 было открыто еврейское женское училище. Между 1910 г. и Первой мировой войной евреи открыли заводы по переработке сельскохозяйственных продуктов, таких как сахар, лен, табак, и по производству водки. Им принадлежало большинство магазинов в городе, и единственная аптека; евремя были большинство ремесленников.
В 1919 в Баре произошел погром, устроенный войсками Директории, погибло 20 евреев.
В 1921 в Б. было создано отделение Евсекции. В 1920—30-х гг. раввином в Баре был Зейдман. В это же время была закрыта миква, прекратилась религиозная, а затем и национальная жизнь евреев Бара.
В 1920-е годы около 300 глав семей занимались ремеслами, 28 были служащими и людьми свободных профессий, 150 работали в сельском хозяйстве, некоторые из них на еврейской кооперативной ферме. В 1926 выходцы из Бара основали в Херсонском округе земледельческую колонию «Глахгайт» (10 семей). В 1930-е годы 1000 евреев работали в различных предприятиях и 400 в промышленных кооперативах; 53 семьи были членами еврейской колхоза.

Оккупация
В 1941 году, после оккупации германскими и румынскими войсками, Бар вошел в состав Транснистрии, но в зоне немецкой военной администрации Винницкой области. В Бар были сосланы евреи, изгнанные из Румынии.
20 декабря 1941 в Баре были созданы три гетто, одно для ремесленников, ликвидированные в августе–октябре 1942 г. В августе 1942 г. в Баре расстреляно свыше 3000 евреев, в октябре 1942 г. — около 2000 евреев. Несколько сотен молодых евреев были депортированы в рабочий лагерь в местечке Якушинцы Винницкой области, где они были помещены в школе, огороженной несколькими рядами колючей проволоки. Их заставляли работать на строительстве и ремонте шоссе в очень тяжелых условиях.
В Барском районе действовала подпольная группа под руководством Филберга.

Послевоенный период
После освобождения Бара в марте 1944 г. часть евреев вернулась в город. На средства родственников после войны в Баре был возведен памятник. В 1947 власти отклонили просьбу евреев об открытии синагоги.

Конец двадцатого века
В последние годы советской власти и после её краха часть оставшихся в Баре евреев уехала в Израиль и другие страны. В 1989 году в Баре было 357 евреев, в 1993 году — 199 евреев.

XXI век
В 2001 г. в Баре жили несколько десятков евреев. В городе функционирует районная еврейская община "Рахамим". Её координаты: ул.Октябрьской рев. 3 кв. 2; тел. 0434102905VINNITZA - Ассоциация еврейских организаций и общин Винницкой области
Еврейское кладбище застроено домами.[2]

Бар. Подільський клаптик Італії

Тем более, что в этом городке кроме красивого названия есть еще замечательный костел, два католических монастыря и много других интересностей. Так, едем в Бар занимать лучшие места за стойкой знакомиться с этим чепурным Подольским городком.

Историю города Бар принято считать от 1425-го года. Правда, тогда ни названия Бар, ни самого города еще и близко не было. Зато на противоположной (от сегодняшнего Бара) стороне реки Ров расположился поселок, который тоже именовался Рвом. Теперь на том месте раскинулся поселок Чемерисы Барские, а от старинной крепости остался крутой холм, с которого открывается вид на сегодняшний Бар.

Текст и фото Вадима Постернака posterrr

Перечень метрических книг по г. Бар хранящихся в ГАВО

1. Подільська губернія
2. Подільська єпархія
3. Свято-Успенська церква м. Бар Могилівського повіту Подільської губернії
4. м. Бар
5. Народження: 1835: ф.513, оп.1, спр.184а; 1917: ф.904, оп.12, спр.108; 1919-1922: ф.904, оп.12, спр.116;
6. Шлюб: 1835: ф.513, оп.1, спр.184а; 1917: ф.904, оп.12, спр.108; 1919-1920: ф.904, оп.12, спр.116;
7.
8. Смерть: 1835: ф.513, оп.1, спр.184а;1917: ф.904, оп.12, спр.108; 1919-1920: ф.904, оп.12, спр.116;
9. Дошлюбні опитування: 1912-1918: ф.904, оп.12, спр.108; 1919-1921: ф.904, оп.12, спр.116;
10.

1. Подільська губернія
2. Подільська єпархія
3. Свято-Троїцька церква м. Бар Могилівського повіту Подільської губернії
4. м. Бар
5. Народження (ВКМ): 1822-1830: кв.12182, Д-1487;
14
6. Шлюб (ВКМ): 1822-1830: кв.12182, Д-1487;
7.
8. Смерть (ВКМ): 1822-1830: кв.12182, Д-1487;
9.
10.

1. Подільська губернія
2. Подільська єпархія
3. Свято-Миколаївська церква м. Бар Могилівського повіту Подільської губернії
4. м.Бар
5. Народження: 1835: ф.513, оп.1, спр.184а;
6. Шлюб: 1835: ф.513, оп.1, спр.184а;
7.
8. Смерть: 1835: ф.513, оп.1, спр.184а;
9.
10.

1. Подільська губернія
2. Могилівський деканат
3. Римсько-католицька церква Святого Миколая м. Бар Могилівського повіту Подільської губернії
4. м. Бар, м-ко Вовковинці, сс. Адамівка, Балки, Борщі, Буцні, Васютинці, Войнашівка, Гавришівка, Галузинці, Гармаки, Голубівка, Гришки, Іванівці, Киянівка, Комарівці (з хуторами), Комарівці, Кузьминці, Лука-Барська, Лядова, Мартинівка, Матвійківці, Митки, Окладне, Паліївка, Пляцина, Радівці, Регентівка, Сеферівка, Терешки, Чемериси-Барські, Шершні, Шпирки, Ястубинець та ін.
5. Народження: 1847: ф.737, оп.1, спр.139; 1875: ф.904, оп.31, спр.16; 1877: ф.904, оп.31, спр.17; 1878: ф.904, оп.31, спр.18; 1879: ф.904,оп.31, спр.19; 1880: ф.904, оп.8, спр.1; 1881: ф.904, оп.8; спр.2; 1882: ф.904, оп.8, спр.3; 1883: ф.904, оп.8, спр.4; 1884: ф.904, оп.8, спр5; 1884-1885, 1887-1888: ф.904, оп.12, спр.27; 1885: ф.904, оп.8, спр.6; 1886: ф.904, оп.8, спр.7; 1887: ф.904, оп.8; спр.8; 1889: ф.904, оп.8,спр.9; 1890: ф.904, оп.8, спр.10; 1890-1892, 1894-1895: ф.904, оп.12,спр.39; 1891: ф.904, оп.8, спр.11; 1892: ф.904, оп.8, спр.12; 1893: ф.904, оп.8, спр.13; 1894: ф.904, оп.8, спр.14; 1895: ф.904, оп.8,спр.15; 1896: ф.904, оп.8, спр.16; 1896-1898: ф.904, оп.12, спр.54; 1897: ф.904, оп.8, спр.17; 1898: ф.904, оп.8, спр.18; 1899: ф.904, оп.8,спр.19; 1900: ф.904, оп.8, спр.20; 1900, 1902-1903: ф.904, оп.12,спр.65; 1901: ф.904, оп.8, спр.21; 1902: ф.904, оп.11, спр.3; 1903: ф.904, оп.11, спр.8; 1904: ф.904, оп.11, спр.13; 1905: ф.904, оп.11,спр.17; 1906: ф.904, оп.11, спр.22; 1907: ф.904, оп.11, cпр.27; 1908: ф.904, оп.11, спр.32; 1908, 1912-1918: ф.904, оп.12, спр.88; 1909: ф.904, оп.11, спр.37; 1910: ф.904, оп.11, спр.42; 1911: ф.904, оп.11,спр.47; 1912: ф.904, оп.11, спр.52; 1913: ф.904, оп.11, спр.56; 1914: ф.904, оп.11, спр.61; 1915: ф.904, оп.11, спр.66; 1916: ф.904, оп.11,спр.71; 1917: ф.904, оп.11, спр.74;
6. Шлюб: 1847: ф.737, оп.1, спр.139; 1875: ф.904, оп.31, спр.16; 1877: ф.904, оп.31, спр.17; 1878: ф.904, оп.31, спр.18; 1879: ф.904, оп.31,спр.19; 1880: ф.904, оп.8, спр.1; 1881: ф.904, оп.8; спр.2; 1882: ф.904,оп.8, спр.3; 1883: ф.904, оп.8, спр.4; 1884: ф.904, оп.8, спр5; 1884-1885, 1887-1888: ф.904, оп.12, спр.27; 1885: ф.904, оп.8, спр.6; 1886: ф.904, оп.8, спр.7; 1887: ф.904, оп.8; спр.8; 1889: ф.904, оп.8, спр.9; 1890: ф.904, оп.8, спр.10; 1890-1892, 1894-1895: ф.904, оп.12, спр.39; 1891: ф.904, оп.8, спр.11; 1892: ф.904, оп.8, спр.12; 1893: ф.904, оп.8,спр.13; 1894: ф.904, оп.8, спр.14; 1895: ф.904, оп.8, спр.15; 1896: ф.904, оп.8, спр.16; 1896-1898: ф.904, оп.12, спр.54; 1897: ф.904, оп.8,спр.17; 1898: ф.904, оп.8, спр.18; 1899: ф.904, оп.8, спр.19; 1900: ф.904, оп.8, спр.20; 1900, 1902-1903: ф.904, оп.12, спр.65; 1901: ф.904, оп.8, спр.21; 1902: ф.904, оп.11, спр.3; 1903: ф.904, оп.11,спр.8; 1904: ф.904, оп.11, спр.13; 1905: ф.904, оп.11, спр.17; 1906: ф.904, оп.11, спр.22; 1907: ф.904, оп.11, спр.7; 1908: ф.904, оп.11,спр.32; 1908, 1912-1918: ф.904, оп.12, спр.88; 1909: ф.904, оп.11,спр.37; 1910: ф.904, оп.11, спр.42; 1911: ф.904, оп.11, спр.47; 1912: ф.904, оп.11, спр.52; 1913: ф.904, оп.11, спр.56; 1914: ф.904, оп.11,спр.61; 1915: ф.904, оп.11, спр.66; 1916: ф.904, оп.11, спр.71; 1917: ф.904, оп.11, спр.74;
7.
8. Смерть: 1847: ф.737, оп.1, спр.139; 1869: ф.737, оп.1, спр.142; 1875: ф.904, оп.31, спр.16; 1877: ф.904, оп.31, спр.17; 1878: ф.904, оп.31,спр.18; 1879: ф.904, оп.31, спр.19; 1880: ф.904, оп.8, спр.1; 1881: ф.904, оп.8; спр.2; 1882: ф.904, оп.8, спр.3; 1883: ф.904, оп.8, спр.4; 1884: ф.904, оп.8, спр5; 1884-1885, 1887-1888: ф.904, оп.12, спр.27; 1885: ф.904, оп.8, спр.6; 1886: ф.904, оп.8, спр.7; 1887: ф.904, оп.8;спр.8; 1889: ф.904, оп.8, спр.9; 1890: ф.904, оп.8, спр.10; 1890-1892, 1894-1895: ф.904, оп.12, спр.39; 1891: ф.904, оп.8, спр.11; 1892: ф.904, оп.8, спр.12; 1893: ф.904, оп.8, спр.13; 1894: ф.904, оп.8,спр.14; 1895: ф.904, оп.8, спр.15; 1896: ф.904, оп.8, спр.16; 1896-1898: ф.904, оп.12, спр.54; 1897: ф.904, оп.8, спр.17; 1898: ф.904,оп.8, спр.18; 1899: ф.904, оп.8, спр.19; 1900: ф.904, оп.8, спр.20; 1900, 1902-1903: ф.904, оп.12, спр.65; 1901: ф.904, оп.8, спр.21; 1902: ф.904, оп.11, спр.3; 1903: ф.904, оп.11, спр.8; 1904: ф.904, оп.11, спр.13; 1905: ф.904, оп.11, спр.17; 1906: ф.904, оп.11, спр.22; 1907: ф.904, оп.11, спр.27; 1908: ф.904, оп.11, спр.32; 1908, 1912-1918: ф.904, оп.12, спр.88; 1909: ф.904, оп.11, спр.37; 1910: ф.904, оп.11,спр.42; 1911: ф.904, оп.11, спр.47; 1912: ф.904, оп.11, спр.52; 1913: ф.904, оп.11, спр.56; 1914: ф.904, оп.11, спр.61; 1915: ф.904, оп.11,спр.66; 1916: ф.904, оп.11, спр.71; 1917: ф.904, оп.11, спр.74;
9. –
10. –

Читайте также: